Антикібербулінгові поради
Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для дітей. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг.
Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.
Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 сторіччі.
Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування». Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину. Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні смски, замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі, замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі. Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна.
Поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини
1. Оволодівайте новими знаннями, так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями, щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.
2. Будьте уважними до дитини, уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища, звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
3. Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною, доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя; наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків, не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — краще пояснити загрозу, яку несуть ці сайти. 4. Здійснюйте обмежений контроль, можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті; щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн; вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
5. Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз, навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами, можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).
6. Формуйте комунікативну культуру: роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною, зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті, не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.
7. Дитині також слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.
8. Навчіть дитину обмежувати доступ до персональної інформації у соцмережах. 9. Батьки разом із дітьми можуть пройти курс безпечного користування інтернет-ресурсами.
Якщо відомо про кібератаки на дитину: поради батькам
1. Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються.
2. Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів.
3. Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації.
4. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги.
5. Проте якщо причина в іншому, наприклад, кібербулінг слугував підсиленням традиційного булінгу, насилля може продовжитися іншими засобами. Варто поінформувати про проблему педагогів. Якщо ймовірні булери зі шкільного кола дитини, то педагоги зможуть уважніше слідкувати за ситуацією традиційного булінгу під час навчально-виховного процесу. Також педагоги можуть провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті. 6. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.
7. Зауважте! Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.
8. Якщо випадок вдалося врегулювати, потрібно зробити з нього урок для формування медіакультури дитини, повторити найпростіші правила безпеки користування інтернетом.
9. Здійснюючи будь-яку дію, батьки мають демонструвати спокій і впевненість, надавати дітям позитивний емоційний ресурс, захищеність та підтримку.
10. Якщо дитина — кібербулер, а не жертва: буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Натомість, не варто звинувачувати школу або батьків жертв у роздмухуванні проблеми, применшувати значущість проблеми. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера.
Як займатися особистісним саморозвитком
- Проявляй у всьому неухильну наполегливість
- Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.
- Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:
- для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?
- чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?
- як ти звично контролюєш себе?
- чи довго можеш лишатися працездатним?
- коли протягом дня працюєш продуктивніше?
- чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?
- яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?
- які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?
4. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.
5. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.
6. Старайся наперед оцінювати свої можливості.
7. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».
8. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.
9. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.
10. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.
11. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.
Як підготуватися до ЗНО:
(поради практичного психолога)
- спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
- можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.
- склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;
- починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду;
- змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної переви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час;
- тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром;
- не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай;
- регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього;
- повторюй про себе: « Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д. , я напишу добре тестування».
Як зробити перебування дитини в інтернеті безпечним?
Інтернет – джерело корисної інформації. Всеосяжна енциклопедія, знання, відповіді на багато запитань. Діти можуть користуватись інтернетом для досліджень, шкільних проектів і рефератів, онлайн навчання, спілкування з вчителями та дітьми, ігор, читання та інших корисних речей.
Але нарівні з усіма цими чудовими плюсами, мережа може бути небезпечною для дитини: неприйнятний контент, кібербулінг, жорстокі та лякаючі картинки та відео, шахраї, педофіли, злочинці, онлайн-хижаки.
Використовуючи програми та сайти, зловмисники можуть представлятися дитиною або підлітком, який просто хоче завести нового друга. Вони втираються в довіру та підштовхують дитину до обміну особистою інформацією. Просять розповісти, де і як вони живуть, дати номер телефону або дізнатися всю інформацію про родину.
Батьки повинні знати, що їхні діти бачать та чують в інтернеті, з ким спілкуються і що розповідають про себе.
Навчити дитину безпечній та відповідальній поведінці в інтернеті набагато важливіше, ніж просто заблокувати небажані матеріали та сайти. Адже дитина все одно подорослішає і без належних знань може зробити безліч помилок.
Розмовляйте зі своєю дитиною про небезпеку, що криється в інтернеті. Покажіть, що вам можна довіряти, обґрунтовуйте заборони.
Правила, які допоможуть захистити вашу дитину в інтернеті
1. Антивірус і блокування спливаючих вікон
Це базове правило дозволяє відфільтрувати велику частину вірусного контенту та шкідливих сайтів. Антивіруси обов’язково мають бути встановлені на кожному комп’ютері та вчасно обновлятись. А для блокування підозрілої реклами та спливаючих вікон можна встановити розширення для браузерів.
2. Особиста інформація завжди має бути прихованою
Поясніть дитині, що не можна ніде публікувати свій номер телефону та адресу, а також назву або адресу школи, друзів чи родичів. Не забудьте також відключити геолокацію на фотографіях, у месенджерах та при додаванні публікацій у соцмережах.
3. Закладки
Покажіть дітям безпечні сайти, де вони можуть послухати музику, подивитися фільм, скачати гру. Додайте їх в закладки, щоб дитині було зручно знаходити дозволені сайти.
4. Надійні паролі
Оберіть надійні паролі, які складно вгадати. Ніколи не використовуйте в паролі імен, прізвищ, дати народження або номера телефону – це занадто просто. Хороший пароль – унікальний та складний. Його довжина повинна бути не менше 15 символів. У ньому потрібно змішати букви та цифри.
Обов’язково розкажіть дитині, що паролі не можна давати нікому, крім батьків: навіть кращим друзям.
5. Навчіть дитину остерігатися незнайомців, які пропонують подарунки
Такі люди часто просять надіслати номер картки батьків, дати домашню адресу або номер школи чи вислати інтимні фотографії в обмін на дорогий подарунок.
Поясніть дитині, що інтернет-шахраї – це такі ж небезпечні злочинці. Тільки вони вриваються в будинок не вибиваючи двері, а просто через Інтернет.
6. Пояснюйте дитині про безпеку в інтернеті на прикладі реального світу
Коли ти заходиш в інтернет з чужого комп’ютера – не забувай виходити зі своїх облікових записів, коли виходиш з кімнати. Аналогія: ти ж не залишаєш двері будинку відчиненими, коли йдеш з дому?
Ти ж не станеш розмовляти з незнайомцями на вулиці? Не будеш зустрічатися з ними та йти у якесь потайне місце? Ти ж не розповіси незнайомцям свої секрети і особисту інформацію?
Ось і в Інтернеті це ті ж самі небезпечні незнайомці, яким не можна довіряти.
7. Дружіть зі своєю дитиною у соцмережах
Якщо дитина публікує фотографії або коментарі, які їй соромно було б показати батькам – ймовірно, що цим записам не місце в інтернеті, де їх можуть побачити інші люди.
8. Обговоріть з дитиною всі можливі небезпеки інтернету і план дій на випадок, якщо дитина зіткнеться з проблемою
Тут потрібно згадати кібербулінг, секстинг (пересилання особистих фотографій), шахраїв, неприйнятний контент, віруси, шантаж та інше.
9. Налаштування приватності
Допоможіть дітям закрити свою сторінку від незнайомців. Відфільтруйте тих, хто може бачити або коментувати фотографії або писати повідомлення вашій дитині.
10. Спілкування в Інтернеті
Розкажіть, що додавати людей, яких дитина не знає – небезпечно. За профілем 10-річної дівчинки або симпатичного підлітка-ровесника може ховатися 50-річний злочинець або педофіл. Нехай дитина завжди перевіряє запити на дружбу і ніколи не погоджується на приватний чат з незнайомцем.
Також домовтеся, що дитина обов’язково розповість вам, якщо віртуальний друг пропонує зустріч в реальності.
11. Відчуття безпеки
Скажіть дитині, що якщо побачене в мережі викличе в неї дискомфорт, відчуття небезпеки або тривоги – їй варто одразу закрити веб-сторінку, вимкнути комп’ютер і негайно звернутися до когось з дорослих.
12. Особисті та інтимні фотографії
Дитина повинна знати, що публікувати, пересилати або продавати особисті фотографії не можна нікому. Поясніть, що як тільки вона висилає свої фотографії хоча б одній людині – ці фото можуть виявитися де й у кого завгодно.
13. Якщо тобі погрожують – завжди звертайся до батьків
Дайте дитині зрозуміти, що ви завжди на її боці. Що в разі проблем до вас можна звернутися за допомогою, а не за порцією моралей і фраз «Я ж тобі казала!». Агресією і залякуванням ви не лише втратити довіру дитини, але й досягнете того, що в разі реальних проблем вона буде боятися звернутися до вас. Нехай дитина завжди розповідає вам про повідомлення, які її налякали або занепокоїли.
14. Гроші в інтернеті
Навчіть дитину ніколи не розголошувати дані кредитної картки. Поясніть дитині, що робити покупки онлайн можна тільки разом з батьками. Навіть якщо це додаток для смартфону. Деякі оголошення пропонують безкоштовні речі або можуть повідомляти про виграш великої суми. Але насправді вони збирають вашу особисту інформацію або спробують вкрасти ваші гроші.
15. Ніколи не відкривай листи, які приходять з невідомих імейлів
Вони можуть містити віруси або фішингові посилання (коли тобі здається, що ти переходиш за посиланням на цікаву тобі тему, а там виявляються шкідливі програми, програми-шпигуни та інше).
16. Стежте за спільнотами, в яких сидить дитина
В інтернеті існують цілі групи, що нав’язують дитині поведінку, яке може її покалічити. Так звані «групи смерті», «синій кит», «момо», групи анорексії та інші страшні речі втягують дітей в темні ігри. Вони можуть привести до найстрашніших наслідків: нанесення собі (або іншим) каліцтв, жорстокості і навіть до самогубства.
17. Не пиши того, про що пошкодуєш пізніше
Важливо, щоб дитина знала та пам’ятала: в інтернеті нічого не можна видалити. Якщо ти пишеш щось – це можна сфотографувати тієї ж миті. І навіть якщо ти потім видалиш пост або коментар – він може залишитися в загальному доступі навічно.
18. Тести та додатки з доступом до особистих даних
В інтернеті та соцмережах безліч тестів та додатків. Деякі з них запитують доступ до особистої інформації – до списку друзів, імейлу, номеру телефону або навіть номеру платіжної картки. Попередьте дитину, що проходити такі тести та встановлювати такі додатки небезпечно. Маючи таку інформацію, акаунт можуть запросто зламати.
19. Будуйте довірливі стосунки
Поговоріть зі своєю дитиною. Переконайтеся, що вона відчуває себе комфортно, звертаючись до вас, коли в неї виникають проблеми в інтернеті.
Коли діти дорослішають, стає складніше контролювати їхній час, проведений в інтернеті. Вони носять з собою смартфони будь-де. А ще вони хочуть і потребують певної конфіденційності. Це нормально, оскільки вони стають більш незалежними від своїх батьків.
Розкажіть про те, як правильно користуватись сайтами і додатками. Обговоріть небезпеку взаємодії з незнайомцями в інтернеті і нагадайте, що люди не завжди говорять правду. Активна роль в інтернет-діяльності ваших дітей допоможе забезпечити комфортні та безпечні умови користування інтернетом для кожного.
20. Останнє та, мабуть, найважливіше – кібербулінг
Україна – в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. За цим показником ми лишаємо далеко позаду не лише Данію чи Норвегію, але й Угорщину з Грецією.
За даними дослідження UNICEF Україна 2017 року, 67% дітей стикалися з булінгом (були жертвою або свідком).
З розвитком інтернету та соцмереж з’явився новий вид шкільного насильства – кібербулінг. Це приниження чи цькування за допомогою мобільних телефонів та інших гаджетів.
Іноді кібербулінг завдає більше шкоди, ніж побиття. Він має тривалий травмуючий вплив на психіку дитини та може призвести до депресії або навіть самогубства.